субота, 5 січня 2013 р.

Картина чи мініатюра?

Люблю початок року, люблю будувати плани на майбутнє. Ну і нехай не всім планам судилося здійснитися, та якщо нічого не планувати, то й не можливо чогось досягнути. Так ось, вишивальні плани у мене також вже оприділилися. Планую вишити цього року принаймні чотири картини.
 Ви, мабуть, помітили по моїх роботах, що я не дуже полюбляю всілякі дрібні вишиті речі - біскорню, батончики, пінкіпи та ін. Ні, не подумайте, вони викликають у мене симпатію, і, думаю, навіть варто хоча б раз у житті вишити для себе чи в подарунок комусь таку симпатичну дрібничку, але вишивати такі речі десятками - ні, це не для мене. Мені дуже шкода витрачати час на такі мініатюрки, адже за той час, який ти потратив на 5-10 дрібних робіт, можна вишити якусь одну красиву серйозну річ, яку не соромно показати друзям і залишити колись у спадок рідним :-)  Та й куди усі ці біскорню потім подіти? Ну використаєш одну с них як подушечку для голок, а що з рештою? Картина - це зовсім інша справа, особливо коли є куди її повісити. Її завдання полягає не тільки в тому, щоби прикрасити інтер'єр, картини допомагають нам в наш час сучасних технологій зупинитися і задуматися над нашим життям, адже воно складається не тільки з вирішення насущних питань. Людина створена так, щоби помічати та запамятовувати різні миттєвості свого існування. Картини якраз являються такими застиглими моментами. Адже вибираючи сюжет картини, ми керуємося не тільки своїм смаком, ми хочемо повісити у себе або якийсь спогад ( можливо ось цей букет троянд чи ромашок нагадує нам перші квіти подаровані коханою людиною, або ж цей неперевершений морський пейзаж - це точна копія місця, в якому ми провели свій медовий місяць), або ж вибрана картина просто є відображенням нашого бажання ( і вишита нами Ейфелова вежа ніби ще один крок до здійснення своєї мрії, адже багато хто вірить у силу візуалізації). Так от, мої картини в домі - це розвішені на стінах навколо мене моменти мого життя, настрою та мої мрії...



2 коментарі:

Ира сказав...

Прочитала ваш пост и решила написать, так как полностью поддерживаю вас в ваших предпочтениях. Чесно говоря, я тоже не понимаю повального увлечения в рукодельных блогах разными миниатюрами. Да, возможно разные безделушки и симпатичны, но они совершенно не практичны. Мне жалко время тратить не только на разные бискорню и иже с ними, а и на разные чехлы для паспортов и тетрадей, а также каких то мешочков для семян и прихваток. Зачем??? Я искренне не понимаю для чего тратить время, отнимая его от возможной семьи и детей, делая вещи, которые при активном использовании очень скоро потеряют свой внешний вид, для паспотров нету лучше кожаного чехла, в нем и сам документ будет дольше иметь приличный вид, а не гнуться в тонкой тканевой обложке. Лучше прихватки из магазинов, они и с функциями своими получше справляются и выбросить не жалко, когда запачкаются жиром. А хотите по настоящему создать шедевр, вышейте настоящее художественное полотно, которым сами будете восхищаться и родные будут уважать ваше занятие вышивкой, а не говорить, что вы ерундой занимаетесь, сидя над кусочками тряпочек.
Извините, может немного резко высказалась, понимаю, что все мы люди разные, кому то нравится одно, кому то другое. Но походив по разным блогам, в которых восхваляются безделушки, мне вдруг подумалось, неужели действительно в наше время человечество так смельчало - мы жалуемся, что перевелись настоящие мужчины, если сравниваем теперешних с рыцарями прошедших столетий, мы восхищаемся примитивным квадратом Малевича, который может изобразить каждый ребенок, забывая о настоящих шедеврах художественно исскуства, а как помните, когда то картины рисовали, мягко говоря, немаленьких размеров - вот это настоящее исскуство!!! И что, вышивка тоже деградировала? Я понимаю, если человек вышивает маленьки картинки в начале вышивального пути, так сказать, обретает опыт. Но когда профессиональная вышивальщица штампует уже несколько лет подрят безделушки, у меня возникают только ?????

Galaif сказав...

Ира, согласна с Вами, наверное все же "на вкус и цвет товарищей нет". Каждому свое :)